Боротись за віру, раз дану святим

Принципи матеріальних пожертвувань на основі послань апостола Павла до Коринтян

З питанням матеріальних пожертвувань Євангельські Християни-баптисти України зустрічаються систематично. Більшість служителів погоджуються із твердженням про те, що для повноцінного життя помісних церков необхідна фінансова складова. На превеликий жаль, все частіше можна спостерігати, що серед членів церкви зростає тенденція до матеріалізму, гуманізму та гедонізму. Все частіше доводиться чути про те, що члени євангельсько-баптистських церков мало уваги надають матеріальному пожертвуванню. Також неодноразово доводиться чути, що члени церков, хотіли б бути учасниками церковного життя, не беручи в цьому жодної фінансової участі. Більше того, окремі брати та сестри систематично критикують відсутність розвитку певних служінь на котрі необхідно мати фінанси.

Сучасні церкви ЄХБ зустрічають немало проблем із фінансуванням різних напрямків служіння. Нестача фінансів є наслідком того, що окремі служіння перебувають в занедбанні. Звісно, що сучасний соціально-економічний стан України в загальному, і окремих членів церкви, не найкращий. Всі ми розуміємо, що фінансовий стан членів церкви безпосередньо впливає на спроможність людей жертвувати на справи Божі.

Ларрі Беркіт в своїй книзі «Ваші фінанси в часи перемін. Слово Боже про фінанси» говорить наступне:

Християни стали жертвами одної із самих вишуканих по хитрості підступів диявольських, котрий вселяє, що гроші належать нам, а не Богу. Насправді все чим ми володіємо, включаючи гроші, належить Богу – і Він буде їх використовувати, щоб направляти ваше життя.»1 Дійсно, служителі церков часто зустрічаються з бажанням людей брати участь в різних служіннях, натомість, не приймаючи участі в фінансових пожертвуваннях.

Сьогодення, так само як і історія, показує, що фінансова складова є необхідною для повноцінного здорового життя і служіння церкви. Наприклад, в далекому 1884 році, з 30 квітня по 1 травня, в селі Ново-Василівка Таврійської губернії досить успішно пройшов перший самостійний з’їзд руських баптистів.2 На цьому з’їзді було прийняте рішення про необхідність добровільних пожертвувань котрі є «барометром внутрішнього духовного життя» віруючих.3 Починаючи з цієї дати, російськоукраїнське євангельсько-баптистське братство починає свій відлік. Разом із початком існування братства було започатковане вчення про необхідність матеріальних пожертвувань.4 Тогочасні брати усвідомлювали, що життя і розвиток Церкви без матеріальних пожертвувань неможливе.

Оскільки сьогоднішній фінансовий стан церков Євангельсько-баптистського братства України залишає бажати кращого, а систематичні вчення про необхідність пожертвувань залишаються насамкінець, вважаю за необхідне, дослідити тему матеріальних пожертвувань на основі послань апостола Павла до Коринтян. Сподіваюся, що дослідження цієї теми дасть поштовх до: 1) правильного розуміння волі Божої в використанні фінансів; 2) правильного ставлення до пожертвувань; 3) систематичних і щирих фінансових пожертвувань.


ЕКЗЕГЕТИКА 1КОР.16:1-4

Історичні обставини

Оскільки текст, котрий підлягає вивченню, знаходиться в першому посланні апостола Павла до коринтян, необхідно провести дослідження історичних відомостей стосовно міста та передумов написання цього послання.

Місто Коринт, якщо не зважати на його історію, мало чим може зацікавити сучасного жителя Землі. Але його історія є важливою для сьогодення, бо саме до церкви, котра знаходилась в коринті, написав свої листи апостол Павло. Місто Коринт, за мірками першого століття, було достатньо великим містом. Через нього проходили важливі торгові шляхи як наземні, так і морські. Це місто було зруйноване в 146 році до Р.Х. і лише в 44 році до Р.Х. було відбудоване Юлієм Цезарем. А в 27 році до Р.Х. місто стає адміністративним центром провінції Ахаї.8 Тут, через велике відвідування міста іноземцями і завдячуючи їхній аморальній релігії, розвивається і велика кількість розбещеності, котру потім згадує автор листа.9

Церква в Коринті була заснована апостолом Павлом в результаті його перших відвідин цього міста (Дії 18) в 49-50 рр. по Р.Х.10 Перше послання апостола Павла до коринтян насправді було не першим, а другим. Це ми розуміємо із його слів в 5:9, де він пише наступне: «Я писав вам у листі…». Дієслово «εγραφα»11 (я писав), використане в аористі, показує, що перед цим листом був написаний попередній. І швидше за все, як відповідь на попередній лист, коринтяни ставлять перед апостолом перечень питань, на котрі в цьому листі він дає відповідь. Це можна зрозуміти із того, якими словами починаються певні розділи його листа. Наприклад: 7:1 – апостол використовує складний прийменник та сполучник «περι δε...»12 ( а щодо ). Надалі в 8:1, 12:1 та 16:1 апостол використовує ту ж саму послідовність, «περι δε...». Цим самим апостол Павло вказує, що він послідовно дає відповідь на ті запитання, котрі коринтяни поставили йому в своєму попередньому листі. І в 16:1 апостол починає свою мову з тих самих частин мови «περι δε…». Цим самим він вказує на те, що готовий дати відповідь на питання щодо матеріальних пожертвувань.

Автор і дата написання

З приводу авторства листа особливих суперечок не виникає. Більшість дослідників спільні в думці про те, що автором є апостол Павло. Він сам про своє авторство говорить в 1:1, «Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа…». Також є вказівки на авторство Павла в 1:13 та 16:21.

1Кор.16:8 видно, що лист написаний із Ефесу. І скоріш за все даний лист написаний під час третьої місіонерської подорожі апостола в першій половині 55 року.13 Саме в цей період апостол Павло планує бути іще в Ефесі по причині того, що «… двері великі й широкі мені відчинились…» (16:9).

Дослідження уривку

Контекст

Вивчаючи контекст досліджуваного уривку (16:1-4), розуміємо, що складним прийменником та сполучником «Περὶ δὲ…» апостол Павло починає нову тему. Якщо попередній п’ятнадцятий розділ апостол присвячує темі воскресіння, то шістнадцятий розділ він починає із теми «…складок на святих…» і продовжує її до четвертого вірша. Вірші 16:5-9 апостол присвячує темі своїх планів та роздумів з приводу того, коли йому найкраще відвідати церкву в Коринті. Отож, дослідивши тексти вище досліджуваного та нижче, можна зробити висновок, що вірші 1-4 мають закінчену думку і саме їх необхідно досліджувати.

Лексичний аналіз слів

Для подальшого дослідження тексту буде використовуватись український текст зроблений професором Іваном Огієнком та слова-аналоги із оригінального тексту Нового Заповіту.

«А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. 2 А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду. 3 А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму. 4 А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.» 1Кор.16:1-4.

В цьому тексті, як спостерігаємо вище, апостол починає нову тему словами «Περὶ δὲ…». Цими словами Павло підкреслює перехід від теми воскресіння до нової теми, до теми, котра, можливо, була раніше відкрита для коринтян, але не повністю пояснювалась. Тепер апостол говорить «…про матеріальну допомогу, котрої потребувала церква в Єрусалимі.»114

Слово τῆς λογείας15 (складки (рос. сбор)16 ) використовувалося в папірусах в значені збору коштів, особливо релігійних для «…бога або храму.»17 Артикль τῆς ( що стоїть перед λογείας вказує на те, що збір мав бути ціленаправленним.18

І ця ціль збору коштів вказана надалі в тексті, εἰς τοὺς ἁγίους ( на святих ). Слово ἁγίους – прикметник, що вжитий у множині, і вказує на те, що святих багато і святість є їхньою ознакою. Це їхнє положення в Ісусі Христі та стиль їхнього життя. Цими словами апостол Павло підкреслює, що християни Єрусалиму (16:3) та отримувачі листа знаходяться в одному становищі (1:2) і названі апостолом однаково - ἁγίους (святими).

Дієслово διέταξα, котре перекладене на українську як «…я постановив…», використане в аористі і цим показує, що перед тим, як написати лист до коринтян, була попередня постанова до церков римської провінції під назвою Галатія. Διέταξα, згідно ключа Роджерсів, має значення виражати наказ, організовувати19. Із цього можна зробити висновок, що апостол організував в церквах Галатії збір коштів, і те ж саме повеління він дає і церкві в Коринті.

В другому вірші прийменник κατὰ20 ( в ) використаний для того, щоб вказати коли саме має відбуватися збір пожертвувань, μίαν σαββάτου (один (день) субботы21). Μίαν σαββάτου – це єврейський сталий вираз, що використовується для визначення першого дня в тижні.22 До нас дійшла інформація, що християни першого століття робили спільне богослужіння саме в той день, коли воскрес наш Господь Ісус Христос. Цими словами, автор листа, швидше за все, хоче вказати на регулярність матеріальних пожертвувань.

Вказуючи на тих, хто долучається до пожертвувань, або кого стосується ця настанова апостола Павла, він каже «ἕκαστος» (кожен). Цим словом він вказує на те, що кожен, всякий,23 хто належить до церкви, має приймати участь в виконанні настанови. Θησαυρίζων (копящий24) – слово, використане апостолом Павлом в теперішньому часі як дієприкметник в однині, означає зберігати або збирати25. Аналізуючи подане слово, робимо висновок, що апостол ще раз вказує на відповідальність кожного члена церкви за процес накопичення фінансів для пожертвування на потреби святих. Роджерси пояснюють слово θησαυρίζων як термін, котрий «пояснює, як потрібно накопичувати».26

Εὐοδῶται (ведеться (укр.), состояние(рос.)) – використане в пасивному стані теперішнього часу. Швидше за все слово має значення «мати успіх в справах» або «процвітати».27

І насамкінець, говорячи про «складки для святих», апостол використовує слово χάριν (дар). Згідно ключа Роджерсів - це слово має інше значення: «благодать, щедрість».28 Χάριν (благотворительность29), зазвичай, використовується і стосується слова котре стоїть перед ним.30 Тобто, цей дар до Єрусалиму мали віднести обрані церквою брати.

Тлумачення тексту

Дослідивши контекст та зробивши лексичний аналіз слів, можна побачити, що апостол Павло, даючи постанову щодо матеріальних пожертвувань, вказує на кілька принципів, котрими має керуватися кожен християнин під час пожертвувань.

Систематичність

Апостол Павло, говорячи про пожертвування, вказує на те, що християнин під час пожертвувань має притримуватися принципу систематичності. Це можна зрозуміти зі слів, котрі сказані в другому вірші: «А першого дня в тижні…». Систематичність – це те, що важко зробити рисою свого характеру. Люди готові систематично харчуватися, слідкувати за гігієною рота, слідкувати за справністю автомобілів, систематично прати білизну, систематично ходити на роботу і т.д. Але коли питання стосується духовної систематичності, що тоді? Чи молитва є систематичною? Чи відвідування дому молитви є систематичним? А як щодо читання Слова Божого, воно систематизоване? Більше того, чи вивчення Слова Божого є систематичним? Те ж питання можна поставити до життя в освяченні. А яка ситуація із пожертвуваннями, чи систематичні вони?

Коли апостол Павло говорить про те, що пожертвування мають відбуватися в перший день тижня, він вказує на те, що це має бути частиною спільного поклоніння. Адже відомо, що церква першого століття збиралась в перший день тижня31, а саме в Неділю32. Також одним із ймовірних факторів було те, що люди отримували заробіток не один раз на місяць, а частіше. Можливо навіть щоденно (Матв.20:1-15).

Люди, часто керуючись емоціями, можуть жертвувати лише під натиском певних емоцій або подій, що відбулися в чиємусь особистому житті або житті церкви. Людина часто буває емоційно нестабільною. В такому випадку можна уявити собі ситуацію, коли б члени церкви жертвували тільки в залежності від настрою. Саме цими словами апостол показує, що незалежно від настрою, християни повинні призвичаїтись до того, що під час спільного поклоніння, частину фінансів, котрі дав нам Господь – жертвувати.

В своїй книзі «Толкование книг Нового Завета. 1Коринфянам» Джон Мак-Артур пише наступне: «Мы должны жертвовать не на основании периодических эмоциональных всплесков или каких-то чувств, не на основании того, что у нас хорошие доходы, а на основании регулярного, охотного и великодушного посвящения наших владений Господу, Его людям и Его работе.»33

Особиста відповідальність

1Кор.16:2 «…нехай кожен із вас відкладає собі та збирає…» В поданому тексті немає закликів апостола до того, щоб пастор контролював вкидання коштів до церковної скарбнички кожним членом церкви. В цьому тексті не говориться про те, що має бути контролюючий орган котрий би карав тих, хто не жертвує, або, щоб цих «нежертвенних» засоромити. Слова «кожен із вас» вказує на те, що апостол Павло кличе до серця кожного члена церкви в Коринті, котре бачить Бог. Кожен має слідкувати сам за собою, чи жертвує він. Це особиста відповідальність.

Говорячи «нехай кожен із вас відкладає собі та збирає…» апостол Павло не має на увазі, що члени церкви мають збирати для себе. Ця фраза більш точно звучить так: «кожен із вас у себе самого нехай складає збираючий»34. Тобто, кожен член церкви, у власному будинку35 має контролювати процес складання та накопичення для того, щоб в певний час, час збору пожертвувань, віддати це Господу. Однією із характерних ознак християнина, котрий жертвує кошти, є слово θησαυρίζων - збираючий. Збираючий – це дієприкметник, що характеризує людину, котра складає «що-небудь докупи, в одне місце».36 Отже, текст вказує на те, що кожен член церкви несе особисту відповідальність за виконання постанови, котра була дана апостолом Павлом для церкви не тільки в Коринті але і в усій Галатії.

Залежність від Бога

«…згідно з тим, як ведеться йому…» Напевно, що неодноразово служителям доводилось зустрічати членів церкви, котрі жертвували стільки, скільки хотіли або скільки не хотіли оправдовуючи свої дії саме цим текстом. Хтось жертвував дві гривні і казав, що оплатити за електроенергію вистачить. Хтось оправдував свою не жертовність тим, що гроші віддавав дітям і вважали це своїм матеріальним служінням. Інші говорили, що слова «як ведеться» варто розуміти «жертвувати в залежності від настрою». Адже коли людина отримує велику суму, то пожертвувати більшу частину від значної суми стає шкода. Також цей текст трактують, що він пояснює жертовність в залежності від можливості.37

Є таке українське народне прислів’я: «гроші з неба на голову не падають». Дійсно, це правда. Для того, щоб щось мати - необхідно працювати. Але в цьому тексті слова «…як ведеться йому…» використані в пасивному стані стосовно людини.38 Дійсно, людина працює. Так, вона прикладає зусилля. Так, вона веде перемовини. Так, вона планує роботу і робочий час. Так людина активна. Але «ведеться» їй від Господа. Саме Господь дає людині фінанси і успіх в її справах. Саме Господь, дав мудрість для планування бізнесу. Він дав потрібне здоров’я і витримку для досягнення успіху. Він має право на 100% нашого капіталу. Але не вимагає цього. І навіть в цьому спостерігається Його милість і любов. Говард Дейтон в своїй книзі «Деньги любят счет» пише наступне: «Нам необходимо постоянно напоминать, что всем нашим имуществом владеет Господь».39

Залежність від Господа – це найкраща залежність, котра може бути. Кожен християнин має усвідомити, що Господь є головним постачальником здоров’я, здібностей, обставин та фінансів. Тому, під час пожертвувань члени Тіла Христового мають усвідомлювати і свою фінансову залежність від Нього. Саме це має бути основним стимулом для того, щоб жертвувати.

В Першій книзі Хронік, 29 розділі описується ситуація коли Давид передавав царство своєму синові Соломону. При передачі царства Давид давав Соломону багато настанов, однією з котрих було побудова Господнього дому. Перечитуючи цей розділ, можна зрозуміти, що народ в дуже великій кількості жертвував золото, срібло, мідь та інші цінності для будівництва храмового комплексу. Також багато пожертвував сам цар Давид із власного майна. І коли Давид перед смертю побачив кількість пожертвувань від народу, він в молитві сказав наступні слова (14-16) «І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. 15 Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі мов та тінь, і немає тривалого! 16 Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святостИ, із Твоєї руки вона, і все це Твоє!»40

Ціленаправленість

Слова апостола Павла «А щодо складок на святих…» та слова про те, що «…ваш дар любови віднесли до Єрусалиму» вказують на те, що пожертвування коринфської церкви були спрямовані на конкретну потребу. Отримувачами їхніх пожертвувань мали бути святі із Єрусалиму. Тобто, їхні брати та сестри, котрим необхідні були ці фінанси.

Необхідно пам’ятати, що місто Єрусалим було великим містом. І не дивлячись на те, що до Єрусалиму, як релігійного центру юдеїв, надходили всі фінансові потоки, самі жителі не були заможними. Заможними була лише верхівка державної та релігійної влади.

Також причиною скрути Єрусалимської церкви було те, що кілька років перед цими словами Павла, в Єрусалимі був тривалий голод (Дії 11:28), «від наслідків котрого, все ще продовжували страждати люди».41

Необхідно звернути увагу, що апостол Павло звертається до християн-язичників і каже, що вони мають допомогти християнам-юдеям. Як відомо із інших текстів Писання, юдеям завжди важко приймалося братерство із язичниками. Вони часто хотіли на віруючих язичників покласти якийсь додатковий тягар в виконанні певних традицій42. Вони завжди були на відстані «витягнутої руки» із язичниками. Але цей крок допомоги мав показати, що християни із язичників люблять і готові допомагати юдеям.

Також апостол Павло «червоною ниткою» зв’язує своє послання через слово «святий» (1:2; 6:1.2; 6:11). Звертаючись до коринтян в 1:2 апостол їх називає святими. І тепер, в кінці послання, він використовує те саме слово стосовно юдеїв, що жили в Єрусалимі «А щодо складок на святих…до Єрусалиму.» Цими словами апостол Павло підкреслює, що між коринтянами, тобто язичниками, та юдеями тепер немає різниці. І ті, і ті – святі, бо «на всякому місці покликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа…» (1:2). І саме цей спільний статус, їхнє спільне положення має бути причиною допомоги один одному. За словами Мак-Артура «Сбор пожертвований язычниками для евреев должен был укрепить духовный союз между этими группами.»43

Щедрість

В даний момент особливу увагу необхідно звернути на слова «…ваш дар любови…».

Люди, котрі достатньо довгий час відвідують будинки молитви та є членами Церкви не завжди приносять пожертвування або, приносячи, давали їх з неохотою. Але щоб не виділятися між інших потрібно було дати. В такому випадку потрібно подумати, чи потрібне таке пожертвування.

Слова «…ваш дар любови…» повертають погляд і пам’ять читача в 13 розділ, в котрому говориться про любов, котра, в цьому випадку, «милосердствує» (13:4). Адже коринтяни проявили милосердя стосовно юдеїв надаючи їм допомогу. Кожен християнин, даючи пожертвування, має перевіряти своє власне серце, чи наповнене воно любові.

Лінгвістичний та екзегетичний ключ Роджерсів, пояснюючи слово, котре в нас перекладене як «дар» - щедрість. Щедрість, котра виходить із серця. Щедрість, котра впливає на розмір пожертвувань. Щедрість, тому що людина розуміє щедрість Бога у ставленні до себе.

Людина, котра знає про потребу брата або сестри, котра жертвує для брата чи сестри – вона обов’язково принесе щедрий дар, котрий наповнений любов’ю. Звичайно, інші тексти говорять про щедрість в залежності від стану гаманця (2Кор.8:3-4). Але цей дар обов’язково походить від щирого і відкритого серця. Це прояв любові до брата котрого бачимо (1Івана 4 розділ).

Практичне застосування

Систематичність

Беручи для себе уроки із дослідженого тексту, читач має зрозуміти, що апостол говорить не про те, що пожертвування мають бути раз на тиждень, але про систематичний підхід до пожертвувань. Тут важливо побачити не буквальність (щотижневе пожертвування), а сам принцип – стабільність. Якщо працівник отримує зароблені фінанси в кінці місяця, нехай і жертвує в кінці місяця. Йому зовсім не обовязково, приймаючи слова апостола буквально, розділяти зароблене на чотири недільних служіння.

З іншого боку, якщо працівник отримує заробітню плату щотижнево, нехай це буде для нього сигналом, що він має жертвувати щотижнево.

Фінансові пожертвування – це одна із можливостей поклоніння Господу. Усвідомлення того, що Бог, незалежно від обставин, продовжує зливати на людей загальні благословіння систематично, відповідно повинно спонукати і людей Йому жертвувати систематично.

Написані надалі слова можливо будуть перебільшенням, але якби людина могла уявити ситуацію, що Бог дає хліб, одежу, здоров’я, роботу, фінанси точно так само, як християни Йому жертвують. Чи мали б вони сьогодні те, що мають? Чи були б вони такими забезпеченими як є? Але Божа милість перевищує людську свідомість.

Особиста відповідальність

Спостерігаючи за фінансовим життям сучасних християн, щоправда не всіх, можна зробити висновок, що люди безвідповідально користуються фінансами. Це проявляється в необдуманій їхній витраті. Але коли приходить недільний день і потрібно пожертвувати, починається пошук виправдань. І як зазвичай, все зводиться до відсутності фінансів. І це правда, адже вони були витрачені раніше.

Але якщо до цієї ситуації підійти з іншого боку, то і результат буде інший. Наприклад: після отримання зарплати, пенсії, чи можливо якогось іншого виду доходу – спочатку визначену суму відкласти для пожертвування, а потім вже користуватися тими грошима, що залишились. Точно такий самий принцип використовувався в Старому Заповіті стосовно десятини: спочатку відкладалася сума для пожертвувань, а потім використовувались інші гроші для прожиття сім’ї.44

Віталій Архіпов в своїй книзі з сімейного бюджету пише про те, що заробітню плату потрібно витрачати «…на свіжу голову…».45 Можливо хтось скаже, що в цих словах багато перебільшення. Але в них, одночасно, є велика доля правди. Саме усвідомлення того, що Господь благословляє людину фінансами, має спонукати до відповідальності як в витратах, так і в пожертвуваннях.

Залежність від Бога

Вище вже піднімалася тема фінансової залежності від Господа. Люди Старого Заповіту розуміли, що абсолютно всі Їхні фінанси – це наслідок благословення від Бога і що всі фінанси світу знаходяться в Божому керівництві (1Хр.29:14-16; Огій 2:8; Іс.60:9.17; Пс.24:1, 50:12). Керуючись саме таким розумінням, вони приносили Богу великі пожертвування від щирого серця.

Сьогодні ситуація не змінилась. Господь так само керує процесами на землі. Так само Господь благословляє людей, проявляючи свою милість. Так само дає здоров’я та можливості заробляти фінанси. І так само закликає через апостола Павла до пожертвувань.

Основним стимулом кожного християнина для прославлення Божого Імені та поклоніння Йому через фінанси, має бути усвідомлення своєї духовної та фінансової залежності від Господа.

Ціленаправленість

Читаючи 1Кор.16:1-4 стає зрозумілим, що церква має направляти свої пожертвування на людей, на братів та сестер. Звичайно, не всі фінанси в сучасних церквах направляються на потреби братів та сестер. Причиною цьому є інші фінансові потреби ( комунальні послуги, ремонт та обслуговування приміщення…) без котрих в сьогоднішній день неможливо. Але саме цей текст вказує, що ми маємо допомагати людям.

Можливо навіть ці люди живуть в іншому населеному пункті, так само як далеко жили коринтяни від юдеїв. Можливо ті, кому направляються пожертвування, не завжди привітно ставляться до тих, хто дає (подібно як юдеї до язичників). Саме така поведінка буде проявом братерства і любові, про котру пише апостол Іван в своєму першому листі.

Щедрість

Кожна людина, котра протягує свою руку із фінансами, котрі вона вирішила пожертвувати, – добре робить. Але перед цим та в цей момент, необхідно задуматись над тим, якою мотивацією вона керується при пожертвуванні? Можливо байдужістю? Можливо! Можливо скупістю? І таке можливо! Жертвують, щоб не було негативної оцінки від оточуючих. Також серце не має бути наповнене егоїзмом під час пожертвування. Адже в такому випадку, людина демонструватиме оточуючим свою лицемірну жертовність. В такій ситуації пожертвування будуть не щедрими. Кожен, хто приходить на поклоніння перед Господом і бажає пожертвувати свої фінанси, має прагнути цього щиросердно.

Коли церква живе і функціонує як один організм, коли вона бачить, що хтось із членів страждає і потребує допомоги, – серце таких братів та сестер не зможе мовчати. Воно буде розриватися від бажання допомогти. Така фінансова допомога дійсно буде від щирого серця і наповнена любов’ю. Така допомога буде по справжньому щедрою.


ЕКЗЕГЕТИКА 2КОР. 9:1-7

Наступним текстом для дослідження є 2 Кор. 9:1-7. Для висвітлення повної картини написаного в даному листі, необхідно провести дослідження тексту та передумов його написання для більш точного розуміння та тлумачення.

Автор і дата написання

Немало дослідників Писання, навіть найбільш критично налаштованих, не сперечаються відносно авторства апостола Павла Другого листа до Коринтян. Немає жодних підстав піддавати сумніву лист, котрий наповнений особистими та біографічними описами із життя самого апостола Павла.

Досліджуючи час написання листа, можна зробити висновок, що лист був написаний на межі 55-56 рр. по Р.Х.46 До цих висновків спонукає те, що перший лист апостола Павла до коринтян був написаний в першій половині 55 року. І в ньому він висловлює своє бажання прибути в коринфську церкву до свята Пятидесятниці.47

Дослідження уривку

Контекст

Текст, що підлягає дослідженню, знаходиться в одному із трьох основних тем цього листа. Апостол Павло в цьому листі відстоює своє право називатися апостолом. Це він робить із першого по сьомий розділ. Надалі він спонукає коринтян продовжити пожертвування для віруючих Єрусалимської церкви, котрі скоріш за все іще відчували на собі наслідки голоду, що вирував в краї за кілька років до написання цього листа.48 Про це він говорить в сьомому та восьмому розділах. А надалі, з десятого по тринадцятий розділ, апостол Павло пише про необхідність протистояти лжевчителям.

Відділяючись достатньо чіткими «кордонами» від інших тем, що стоять попереду (захист апостольства) та позаду (протистояння лжевчителям) теми пожертвувань, апостол Павло показує, що принципи матеріальних пожертвувань є невід’ємною частиною життя кожної церкви.

Дивлячись на контекст досліджуваного уривку (9:1-7), можна побачити, що апостол Павло продовжує тему пожертвувань котра має початок в 8:1. Прийменником та сполучником «Περὶ μὲν γὰρ…» (9:1), котрим починається дев’ятий розділ, апостол Павло долучає коринтян до роздумів над принципами фінансових пожертвувань. Якщо раніше він говорив про македонян, котрі «…добровільні в міру сил і над силу…» (8:3) жертвували для потреб Єрусалимської церкви, то тепер апостол переключає увагу отримувачів листа на їхню «…службу святим…» (9:1). Отож, дослідивши тексти вище досліджуваного та нижче, можна зробити висновок, що вірші 1-7 мають закінчену думку і саме їх необхідно досліджувати.

Лексичний аналіз слів

Для подальшого дослідження тексту буде використовуватись український текст зроблений професором Іваном Огієнком та слова-аналоги із оригінального тексту Нового Заповіту.

«А про службу святим мені зайво писати до вас, 2 бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох. 3 А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані, 4 щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі. 5 Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова. 6 А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!7 Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» 2Кор.9:1-7.

Починаючи тему фінансових пожертвувань, апостол Павло використовує слово διακονίας. Це слово, в даному контексті використовується в значенні добровільних внесків корі мають ціль.49

Ціллю фінансових пожертвувань має бути певна спільнота людей, що об’єднана прикметником ἁγίους – святий, благочестивий, праведний.50

Ставлячи перед ἁγίους прийменник εἰς апостол вказує на те, кому має бути принесена користь від пожертвуваних фінансів.51

Використане слово ἀναγκαῖος52 (необхідність в залежності від потреби) вказує на те, що апостол Павло вважав за необхідність говорити і послати братів для приготування матеріального служіння.53

Слово προκαταρτίζω54 (5в.) (приготували (предварительно позаботились – рос.)) має значення «заранее договориться о том, что происходит».55

Εὐλογία - благословение56; способы благословения, щедрый дар.57

Використовуючи слово πλεονεξία, апостол вказує на стан серця, котре наповнене бажанням мати більше ніж потрібно: жадність, скупість58 Роджерси, описуючи значення цього слова кажуть наступне: «Это слово обозначает корыстное стремление иметь все больше за счет других».59

В шостому вірші апостол використовує φειδομένως (скупо), що згідно ключа Роджерсів має значення економити.60 Цими словами апостол поводить ілюстрацію сіяча котрий економлячи, або скуплячись кидає зерна в землю.

Θερίζω - претендовать на свои материальные блага.61

Дієприкметник σπείρω характеризує особу котра виконує дію на полі. Також словосполучення в котрому використовується дієприкметник σπείρω вказує на те, що урожай відповідає тому, що посіяно.62

Використовуючи ἕκαστος, апостол Павло вказує на кожного із певної кількості народу, котрий присутній.63

Προαιρέω - как он решил.64 Це слово відноситься до свободи вибору.65

Вказуючи на καρδία (серце), в даному тексті, апостол має на увазі центр та джерело всього внутрішнього життя людини: волю, його мислення, почуття та прийняття рішень.66

Надалі використовується іменник λύπη (огорчением – синод.) з прийменником ἐκ67 має значення – по причині небажання.68 Стронг передає значення слова λύπη як «печаль, скорбь».69

В українському перекладі проф. Івана Огієнка, використане слово «примус» при перекладі оригінального ἀνάγκης. Це співпадає із BDAG, в якому ἀνάγκης має значення - принуждение насильственными средствами, пытки.70

Ιλαρόν – описує емоційний стан людини, котра жертвує фінанси. Згідно ключа Роджерсів ιλαρόν – радостный, восторженный, счастливый.71 Це слово описує того «кто дает радостно, радостно (= без неохотно)».72

Вище використане слово описує емоційний стан певної людини. І про цю людину надалі говорить апостол Павло як про того, хто дає, хто є дарувальником – δότης.73 74

Αγαπάω – слово включает в себя следующие понятия: заботиться, желать добра, испытывать привязаность, ценить.75

Тлумачення тексту

Служіння

В продовження теми пожертвувань, про котрі апостол Павло пише в восьмому розділі, для того, щоб підкреслити важливість фінансів автор листа використовує слово διακονίας – служіння.

Коли християнин чує слово «служіння», в його свідомості виникають думки про те, що це означає служити Самому Богу. Виникають думки, пов’язані із активністю в Домі Молитви, із активністю при організації якогось особливого богослужіння, участь в євангелізаційних проектах, фізична допомога для немічних і т.д. Але, щодо фінансів, чути «служіння» матеріальними пожертвуваннями досить незвично.

Починаючи з 8:1 і продовжуючи тему матеріальних пожертвувань до 9:15 автор листа чотири рази використовує слово із коренем διακονία. При цьому перекладачі тричі перекладають це слово як «служіння» (8:4; 9:1,13.) і один раз як «допомога» (9:12)76. Але в усіх чотирьох випадках апостол поєднує іменник «служіння» із прикметником «святих», що описує тих, кому направлялись фінанси.

Більшість спогадів кожного дослідника Писання, при згадці слова διακονία, повертається в шостий розділ книги Дії Апостолів, в якому мова йде про обрання на служіння дияконів. Одним із обов’язків тогочасних дияконів була необхідність служіння «…при столах» (Д.Ап. 6:2), а воно, крім іншого, передбачало фінансову складову. Цікаво зазначити, що причина обрання дияконів полягала в тому, що певна категорія людей, вдовиці, мали потребу в піклуванні. Можна зробити висновок, що в часи апостолів допомога і служіння тим, хто потребує допомоги, було на достатньо високому рівні.

Саме так Павло і говорить в цьому тексті: «Περὶ μὲν γὰρ τῆς διακονίας τῆς εἰς τοὺς ἁγίους…» (А про службу святим…). Прийменник εἰς, котрий використовує автор листа, в даному випадку використаний для того, щоб вказати на те, кому має бути користь від цієї служби – святим.77 Саме цим прийменником апостол Павло показує, кому має бути користь від пожертвувань, котрі він називає служінням. Отримувачами даного служіння мали бути подібні до коринтян, за статусом, брати та сестри – святі. В своїх коментарях на Друге послання апостола Павла до коринтян, Жан Кальвін пише наступне: «Ибо члены Христова тела должны взаимно друг другу служить. И когда мы помогаем братьям, то оказываем им лишь должное служение. Пренебрегать же святыми, нуждающимися в нашей помощи, более чем бесчеловечно. Ведь мы отказываем им в их законном праве».78

Приготування

Коли люди планують своє життя, практично всі оточуючі вважають це нормою. Адже як можна іти по житті не знаючи куди ідеш? Коли життя приходить ближче до старості, більшість активно починає задумуватись над тим, як приготувати для себе заздалегідь достойне забезпечення – пенсію. Практично ніхто не очікує пенсійного віку для того, щоб почати думати про свою старість. Люди відкладають фінанси для старості заздалегідь.

Коли хтось планує будівництво власного житла чи купівлю чогось необхідного для своєї сім’ї, то певна сума фінансів також відкладається заздалегідь. Інакше досягнути поставлених цілей буде достатньо важко. І ці прості принципи фінансового управління розуміє більшість сучасного суспільства.

Не менш важливим є питання фінансових пожертвувань. Звертаючись до коринтян, апостол Павло говорить про те, що він посилає до них братів (3в.) які мали б допомогти коринтянам приготувати «…заздалегідь оголошений ваш щедрий дар…» (5в.). Готовність коринтян до пожертвувань мала бути хорошим стимулом для македонян, щоб вони також жертвували одновірцям, подібно як і коринтяни, котрими хвалився Павло.

Апостол в даному випадку не хоче, щоб коринтяни були неготовими до допомоги братам, котрі потребують допомоги. Але навпаки, він бажає щоб вони завчасно готували ту суму фінансів, котра має жертвуватися.

Благословіння

Продовжуючи тему фінансових пожертвувань, апостол Павло вказує на наступний принцип, котрим має керуватися християнин – це принцип благословення. Він пише наступні слова: «Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова» (9:5). Слово εὐλογίαν, що перекладене Іваном Огієнком як «щедрий дар» в п’ятому вірші, згідно симфонії Стронга79, підстрочника Алексеева80 та BDAG81 має значення благословення.

Як розглядалося вище в даній роботі, при пожертвуваннях християнин має усвідомлювати свою залежність від Бога. Християнин має розуміти, що всі фінанси світу знаходяться в Божих руках (Ог.2:8) і саме Він благословляє ними своїх дітей. Кожен християнин абсолютно і повністю залежить від того, як Бог благословить його. Така сама ситуація складається при пожертвуваннях фінансів для братів та сестер (9:1). При пожертвуванні для потреб святих (1 Кор.16:1; 2Кор. 9:1) діти Божі мають усвідомлювати, що вони є інструментом Божим для благословення таких самих як і самі давальники.

Використовуючи слово πλεονεξίαν (жадність, скупість)82 після слова εὐλογίαν (благословення), апостол протиставляє сердечний намір при пожертвуваннях. Тобто християнином має керуватися не жадібністю чи скупістю, щоб за рахунок інших стати багатшим, а бажанням стати благословенням для інших. Це підкреслює стан серця людини, котра розуміє важливість матеріальних благословень від Бога в її житті. Бо якщо людське серце переповнює жадібність – це гріх. Як пише Джон МакАртур в своїх коментарях на Друге післання до Коринтян, що «Павло попередив про той гріх, який міг утримати коринтян від виконання своїх зобов’язань: жадібність – це гріх, що є великою перешкодою в даванні».83

Розположення

Серед євангельських християн, питання суми пожертвувань, завжди гостро обговорювалось і сприймалось неоднозначно. Не мало церков відстоюють позицію про те, що потрібно жертвувати десять відсотків від доходу (див. Додаток 1). Інші ж, відстоюють позицію, де кожен жертвує згідно своїх фінансових можливостей.

Автор даної роботи більше схиляється до другого варіанту, але з уточненням. Апостол Павло, пишучи листа до коринтян спонукає їх, в фінансових пожертвуваннях, керуватися станом серця котре, як говорилося вище в роботі, усвідомлює свою залежність від Господа (стор.13) і готове бути інструментом в Божих руках для благословення інших святих (стор.29).

Слово προαιρέω вказує на рішення самої людини.84 В даному тексті апостол Павло говорить про те, що людина приймає рішення в своєму серці, тобто згідно своєї волі, скільки вона має пожертвувати на ту чи іншу справу. І це логічно. Адже, коли людина тримає в своїх руках фінанси і розуміє, що ці фінанси є результатом Божого благословення і одночасно в її розумі пульсує дука про те, що хтось із братів чи сестер потребує допомоги – серце такої людини обов’язково буде відкрите до пожертвувань. Така людина, враховуючи свою відповідальність за забезпечення власної сім’ї (1Тим.5:8), буде жертвувати згідно рішення власного серця.

Знову ж таки Джон МакАртур в своїх коментарях на друге послання до коринтян говорить наступні слова: «Радісне давання походить з середини, від серця, а не від зовнішнього примусу. Воно починається з того моменту, коли людина відкривається щось жертвувати іще в своєму серці. Павло іще підкреслює істину про те, що християнське пожертвування являється виключно добровільним».85

Відсутність смутку

Говорячи про смуток, яким може бути наповнена людина при пожертвуваннях, він говорить, що смуток не повинен бути причиною пожертвувань. Використовуючи прийменник ἐκ,86 автор листа вказує на причинну по котрій не повинно відбуватися пожертвування.

Слова «не в смутку» Павло ставить як протиставлення тому, що він писав попередньо («…як серце йому призволяє…») та як протиставлення тому, що він буде писати в кінці досліджуваного вірша («…з радістю…»). Ці два емоційні стани не можуть переплітатися при даванні. Причиною давання повинен бути не смуток, а саме серце наповнене радістю.

В своїх коментарях на Друге послання апостола Павла до коринтян Жан Кальвін приводить наступні слова: «… Бог оценивает щедрость, смотря не столько на сумму, сколько на душу дающего. Павел усердно призывает помогать братьям, но не хочет требовать что-либо против воли. Итак, он велит людям охотно давать все, что они собираются дать»87. Тобто апостол говорить про те, що основною причиною давання має бути серце, а не смуток.

Відсутність примусу

Переходячи від внутрішньої причини для того, щоб не жертвувати (від смутку), апостол Павло вказує на іще одну причину, котра не повинна бути для християнина основним стимулом для пожертвувань – це «…з примусу….» Якщо смуток є внутрішнім антистимулом для пожертвувань, то примус описує зовнішній тиск на певну людину.

Неодноразово можна зустріти людей, котрі розповідають про те, що в їхніх церквах є обов’язковий членський внесок, і кожен член церкви зобов’язаний його сплачувати. Також підтвердженим фактом є те, що в окремих церквах, члени церкви зобов’язані в конвертах давати касиру церкви певну суму від свого прибутку. Цікаво що, це відбувається звіряючи кожного за церковним списком.

Але апостол в даному тексті вказує на те, що зовнішній тиск недопустимий. Жоден із членів церкви не зобов’язаний давати пожертвування по причині будь-якого зовнішнього тиску: чи то церковного керівництва чи когось іншого із членів церкви. Зовнішній тиск може не відповідати стану серця тієї людини, котра жертвує. А стан жертовного серця апостол Павло описав вище («…як серце йому призволяє…») і нижче («…з радістю дає!»).

Знову ж таки повертаючись до коментарів Жана Кальвіна можна привести Його цитату: «Ведь, что мы делаем под принуждением, то делаем не по велению сердца, но с печалью. Однако, если нас принуждают извне, и мы внутренне, по возможности, желали бы ничего не делать, тогда мы действуем без пылкости, без радости, но все совершаем с огорчением и душевной скорбю».88

Радість

Напевно що кожному служителю доводилось зустрічатись із ситуаціями, коли хтось із членів церкви даючи пожертвування не наповнений радості в своєму даванні. Багато хто дає фінанси із серцем, котре наповнене смутком або небажанням жертвувати. В такому даванні людина не керується принципом благословення для інших.

На превеликий жаль в нашому християнському середовищі досі панує думка про те, що фінансів для повноцінного життя церкви не так багато і потрібно. Хтось може кинути в скриньку для пожертвувань лише кілька гривень із думкою про те, що цього для церкви достатньо. Інші жертвують мало по причині того, що вважають необхідним оплачувати лише комунальні послуги Дому Молитви в котрому вони збираються. Треті, за характером є жадібними, і саме тому не відкриті до пожертвувань.

Апостол Павло, по відношенню до людини котра жертвує фінанси використовує іменник δότης, що перекладається як дарувальник. Дарувальник – це той хто передає щось, а в даному випадку фінанси, як подарунок іншому.89 Описуючи емоційний стан дарувальника, автор листа використовує прикметник ιλαρόν, що згідно ключа Роджерсів перекладається як радісний, захоплений, щасливий.90 Це слово описує того «кто дает радостно, радостно (= без неохотно)».91 Використане автором листа слово ιλαρόν є антонімом слів, котрі ми розглядали вище: λύπης та ἀνάγκης.92

Серце дарувальника при пожертвуванні може бути наповнене радості в тому випадку, коли він розуміє, що Бог дав йому можливість жертвувати. Радість може наповнювати серце в тому випадку, коли дарувальник усвідомлює скруту, в котрій знаходяться одновірці і він із радістю, із відкритістю готовий прийти на допомогу, готовий стати благословенням для братів та сестер. Саме такого дарувальника, як каже апостол Павло, «…Бог любить….».

Практичне застосування

Служіння

Можливо хтось скаже, що він не може нічим послужити в помісній церкві. Але коли приходить усвідомлення того, що всі є членами одного Тіла, Головою котрого є Христос, - тоді, напевно, кожен запалає послужити. Усвідомлення того, що Христос послужив нам більше ніж матеріально, повинно спонукати нас до служіння іншим святим в Ісусі Христі, хоча б фінансами.

Не завжди служіння полягає лише в проведені богослужінь, євангелізаційних проектів, проповіді, хоровому співі чи викладанні в недільній школі. Ці напрямки в життєдіяльності церкви є необхідними. Але є частина, не менш важлива для життя церкви, без якої тяжко, або навіть не можливо в сучасних умовах розвивати вище перелічені напрямки служіння - це фінанси. І той, хто бажає прийняти участь в таких напрямках церковного служіння може зробити свій внесок фінансами. Фінанси є необхідною складовою повноцінного життя як суспільства в загальному так і помісних церков зокрема. Тому служіння фінансами, які доречі, дав Бог, є невід’ємною і дуже важливою частиною життя церкви.

Джейк Барнет, роздумуючи на темою служіння фінансами іншим людям, пише наступне: «Несмотря на то, что, благотворя, мы служим непосредственно нашим братьям по вере, в каком-то смысле все наше служение адресовано Богу. Иисус говорил Своим ученикам: «Кто принимает вас, принимает Меня» (Мф.10640), и это относилось даже к такой малости, как предложение воды, чтобы утолить жажду. В Этом смыслевсе материальное, что мы даем людям, - это наши дары Богу».93

Тому, знаючи повеління апостола Павла відносно принципів матеріальних пожертвувань, нехай кожен перевірить своє відношення до фінансів. Можливо раніше домінуючими були думки про те, що в церкві немає служіння котрим можливо служити. Але отримуючи від Господа є можливість саме ними служити для інших. Нехай розум не заповнюється стереотипом про те, що служіння полягає будь в чому, лише не в фінансових пожертвуваннях. Якраз навпаки, фінансові пожертвування є одним із видів служіння.

Приготування

Людину, яка відкладає певну суму фінансів на майбутнє, Писання називає мудрою (Прит.21:20). Таким саме чином можна охарактеризувати людину, котра відкладає певну суму для пожертвування на недільний день. Говард Дейтон в книзі «Деньги любят счет» дає наступну практичну пораду: «Когда вы получаете прибыль, первое, что вы должны сделать, - это отделить деньги для Господа, а второе – отложить определенную сумму для сбережений. Для многих это может показаться невозможным, но попытайтесь выработать привычку откладывать…».

Коли людина отримує заробітну плату чи якийсь інший вид доходу і питання відкладення коштів на пожертвування переносить на потім, може виявитись, що прийшовши на служіння немає що жертвувати. Християни, подібно коринтянам мають бути готовими до пожертвування коштами. А для цього їх необхідно відкладати заздалегідь.

Благословіння

Слово, котре апостол Павло використав для описання принципу фінансового пожертвування - εὐλογίαις (благословення) говорить про те, що пожертвування на потреби братів та сестер навіть іншої місцевості є благословенням. Лише усвідомлення того, що Бог благословляє своїх дітей в їхніх потребах, має стимулювати і Його дітей бути благословенням для інших.

Християнин має жертвувати не лише з причини жалю по відношенню до людей, котрі знаходяться в скруті. Коли християнин бачить скрутне скрутне становище брата чи сестри, та усвідомлює те, що Бог благословляє кожну людину, то він також виявляє готовність бути інструментом в Божих руках для благословення інших. Тому кожному варто задуматись над тим, чи є в серці усвідомлення необхідності благословляти інших? Чи є усвідомлення того, що Бог благословляє своїх дітей? Чи є готовність до того, щоб інших благословляти?

Розположення

Апостол Павло в даному тексті не закликає жертвувати ту суму, котра перевищує можливості людини. Він говорить про кардинально інший підхід в пожертвуванні. Тепер лише серце людини, її воля, визначає кількість фінансів, які людина направить на ту чи іншу справу.

Дані слова апостола мають спонукати деяких служителів в окремих церквах, не класти членів церкви тієї ноші, яку їм знести не під силу. Ці слова мають змусити кожного дарувальника задуматись над своєю мотивацією при пожертвуваннях. Можливо основною мотивацією є те, що людина присутня поряд дає багато? Можливо до пожертвувань мотивує певний обов’язок? Апостол Павло навчає зовсім іншому. Сьогодні кожен дарувальник має перевірити своє відношення до того, чим він керується при пожертвуваннях. Після цих слів апостола змінюється відношення до суми матеріальних пожертвувань. Сьогодні серце, або бажання людини, є основним критерієм відносно суми, котру вона пожертвує.

Відсутність смутку

Знову ж таки апостол Павло вказує на те, що християнин не має жертвувати із сумом в серці. Його серце не повинно бути наповнене сумом бо, як сказано нижче в тексті, «…Бог любить того, хто з радістю дає!»

Причини для того щоб не жертвувати можуть бути різні: відсутність бажання в серці, незадоволення в управлінні фінансами керівництва церкви, велика особиста потреба в фінансах і як наслідок нестача і т.д.

Кожному, хто із сумом віддає гроші для пожертвувань, варто переглянути свій гаманець та своє ставлення. Якщо причиною суму являється нестача фінансів, скоріш за все, варто стати перед Господом і відкрити причину власного суму. Можливо навіть потрібно на певний період часу налагодити фінансове положення для того, щоб в майбутньому давати із радістю. При цьому потрібно не відкладати в «довгу шухляду» вирішення фінансових проблем, щоб як найшвидше знову продовжити пожертвування. Якщо ж причиною відсутності пожертвувань є особисте небажання, в такій ситуації також є вихід. Проста, відкрита, нелицемірна молитва, в котрій Господу відкриваються всі проблеми серця, - найкращий вихід. Молитва завжди була найкращим методом для вирішення будь яких духовних проблем. Нехай вона буде основним методом для усунення суму із серця при пожертвах.

Відсутність примусу

Якщо вище говорилося про те, що причина відсутності пожертвувань знаходиться в серці, в середині людини, то слово «примус» вказує на зовнішній фактор, котрим не повинен користуватися християнин при пожертвуванні. Жан Кальвін відносно примусу пише наступне:

«И Павел, уча, что радостно дающего Бог любит, утверждает, что, напротив, дающего вынужденно Он отвергает. Ведь Бог не хочет править нами подобно тирану, но, являя Себя Отцом, требует от нас радостного сыновнего послушания.»94

Жертвувати під тиском, означає жертвувати проти волі власного серця і проти Писання. Знову ж таки варто подивитись духовними очима на власне серце: якщо пожертвування відбувається проти власного серця, то варто задуматись чи потрібне таке пожертвування. Також служителі, котрі встановлюють обов’язкові членські внески чи обов’язкову суму пожертвувань мають подумати над правильністю такої практики і виправити ситуацію.

Радість

Радісний стан серця – це найкращий стан при пожертвуваннях. Як описувалося вище в даній роботі, коли людина усвідомлює свою залежність від Бога і те, що вона може бути інструментом в Божих руках для благословення інших – лише радість буде переповнювати серце. Радість – це стан серця, що воістину вдячне Богу за всі благословення. Коли християнин іде і бачить людину, що наполегливо просить про допомогу – його рука буде давати без скупості та з відкритим і радісним лицем. Радість від того, що є що дати, буде переповнювати серце.


ВИСНОВОК

В процесі дослідження теми матеріальних пожертвувань були використані тексти апостола Павла до коринфської церкви. Дослідження текстів 1Кор.16:1-4 та 2Кор.9:1-7 допомогло побачити принципи, котрими мають керуватися християни при здійснені матеріальних пожертвувань.

Дослідження 1Кор.16:1-4 показує принципи, котрими має керуватися кожен християнин при приношенні матеріальних пожертвувань. Кожен із принципів є важливим для духовного життя. Систематичність необхідна для того, щоб дисциплінувати себе. Особиста відповідальність спонукає кожного до пожертвувань. Усвідомлення залежності від Бога допомагає прославляти Його святе Ім’я. Ціленаправленість та щиросердність при пожертвуванні дає радість від усвідомлення про можливість допомогти.

Дослідження 2Кор.9:1-7 також вказує на принципи матеріальних пожертвувань, котрими керується християнин при пожертвуваннях. Перераховані в досліджуваному тексті принципи доповнюють те, що апостол написав в 1Кор.16:1-4. При пожертвуваннях віруюча людина має: а) розуміти, що це служіння; б) готувати заздалегідь пожертви; в) керуватися бажанням благословити потребуючого; г) розположити своє серце для пожертви; д) жертвувати без смутку; е) жертвувати без примусу; є) жертвувати з радістю.

Проведена робота над текстами була надзвичайно корисна для автора дослідження. Нехай даний матеріал принесе велику користь для тих, хто його перечитуватиме та для слави нашого Бога.


Вячеслав Николюк
бакалавр богослів'я

ДОДАТОК

Таблиця анкетного дослідження відносно матеріальних пожертвувань в церквах ЄХБ України.

Сфера дослідженняКатегорії відповідейРезультат, %
Систематичність навчання Відсутня 8
Періодична 69
Постійна 23
Принцип пожертвування десятина 5
десятина + 47
по можливості 48
Обсяг пожертвувань не вистачає 12
Вистачає 65
з надлишком 20
Основні напрямки пожертвувань оплата комун. послуг 78
Євангелізації 59
допомога потребуючим 52
Додаткові напрямки пожертвувань ООЦ ЄХБ 31
Місія 21
забезпечення пастора 1


1 Ларри, Беркит. Ваши финансы во времена перемен. Слово Божье о финансах. Санкт-Петербург: Библия для всех, 1999. 9.

2 С. Н. Савинский, История Евангельских христиан-баптистов Украины, России, Белоруссии (1867-1917). Санкт-Петербург: «Библия для всех», 1999. 200.

3 Там же, 201.

4 Р.Б. Дехтяренко., Христианская распорядительность. СЕО. 2004. 309.

5 М. Є. Каспров, інтерв'ю автора, особиста бесіда, Довжок, Укр., 5 груд. 2017.

6 С. В. Мороз. Інтерв'ю автора, особиста бесіда, Недобоївці. Укр., 11 бер. 2018.

7 Б. Алворд. Інтерв'ю автора, особиста бесіда, Ірпінь. Укр., 22 лис.2017.

8 С. Санников, Славянский Библейский Комментарий (далі СБК). ЕААА. Книгоноша, 2016. 1573.

9 Уильям Макдональд, Библейские комментарии для христиан. Новый Завет. Bielefeld: Christliche Literatur-Verbreitung, 2000, 830.

10 Санников, СБК, 1573.

11 Kurt Aland, The Greek New Testament, (Stuttgart, Deutsche Biblegesellschaft, 1994). 1Cor. 5:9.

12 Aland, GNT, 1Cor. 7:1.

13 Джон Мак-Артур, Учебная Библия с комментариями Джона Мак-Артура, книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета Канонические (Минск: СЕО, 2004), 1778

14 Санников, СБК, 1617.

15 Aland, GNT, 1Cor. 16:1

16 А. А. Алексеев, Новый Завет на греческом языке с подстрочным на русский язык. (Российское Библейское Общество, Санкт-Петербург. 2002) 1064.

17 Клеон Л. Роджерс младший, Клеон Л. Роджерс III, Новый лингвистический и экзегетический ключ к греческому тексту Новог Звавета, ( «Библия для всех», СанктПетербург, 2001), 616.

18 Там же.

19 Роджерс младший и Роджерс III, Ключ, 616.

20 Aland, GNT, 1Cor. 16:2.

21 Алексеев. Подстрочник, 1064

22 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 616.

23 Джеймс Стронг, «Библейская Симфония с ключом к еврейским и греческим словам». (Гринвил. США: Университет Боба Джонса,1998), 1538.

24 Алексеев. Подстрочник, 1064

25 William F. Arndt, A Greek-English lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature. Chicago The University of Chicago Press, 1964. 362. (далі BDAG).

26 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 616.

27 Там же.

28 Там же.

29 Алексеев. Подстрочник, 1064

30 BDAG. 885.

31 Р.Б. Дехтяренко, Христианская распорядительность. Материальное служение Богу. Ирпенская Библейская Семинария, 1999, 29.

32 Дехтяренко, Христианская распорядительность. 29.

33 Джон Мак-Артур, Толкование книг Нового Завета. 1Коринфянам, СЕО, 2005. 512

34 Алексеев. Подстрочник, 1064

35 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 616

36 В.Т. Бусел, Великий тлумачний словник української мови, Ірпінь, «Перун» 2003, 347.

37 Санников, СБК,1617.

38 Уоллас, Даниел Б., Углубленный курс грамматики греческого языка: Экзегетический синтаксис Нового Завета. Пер. С англ., Новосибирск: Новосибирская библейская богословская семинария, 2010. 453.

39 Говард Дейтон. Деньги любят счет. Киев. «Светлая звезда». 2007. 18.

40 Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту, пер. Івана Огієнко, (Українське Біблійне Товариство, 2004). 1Хр. 29:14-16.

41 Мак-Артур, Толкование книг Нового Завета. 1Коринфянам, 510.

42 Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту, пер. Івана Огієнко, Гал. 6:13.

43 Мак-Артур, Толкование книг Нового Завета. 1Коринфянам, 511.

44 Виталий Архипов, Семейный бюджет. «Екклесиа», Киев, 2006. 44-45.

45 Архипов, Семейный бюджет. 39. «… получив зарплату, лучше сразу идти домой, никуда не заходя и ничего не покупая в первый день, даже продукты. На следующий день страстное желание потратится утихнет, и, на свежую голову, будет легче решить, что именно необходимо в первую очередь.»

46 Мак-Артур, Учебная Библия с комментариями, 1812.

47 Там же.

48 Мак-Артур, Толкование книг Нового Завета. 1Коринфянам, 510.

49 BDAG. 183.

50 Стронг, Библейская Симфония. 0040.

51 Прийменник εἰς, котрий використовується виключно із знахідним відмінком, в основному має значення «в, на, до». Та в даному тексті прийменник εἰς вказує на те, «для» кого фінансові пожертвування мають принести користь. Уоллас, Углубленный курс грамматики греческого языка, 392.

52 Aland, GNT, 2Cor. 9:5.

53 BDAG. 60.

54 Aland, GNT, 2Cor. 9:5.

55 BDAG. 871.

56 Алексеев. Подстрочник, 1095.

57 BDAG. 408.

58 BDAG, 824.

59 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 645.

60 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 645.

61 BDAG. 453.

62 BDAG. 936.

63 BDAG. 298.

64 BDAG. 865.

65 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 645.

66 BDAG. 509. Використане апостолом Павлом словосполучення «ἕκαστος καθὼς προῄρηται τῇ καρδία…» BDAG інтерпритує і перекладає як «…каждый из вас должен дать, как вы придумали.»

67 Прийменник ἐκ, котрий використовується виключно з родовим відмінком, в основному має значення «із» та «від». Та в даному тексті прийменник ἐκ вказує на причину, котрою не має керуватися християнин при матеріальних пожертвуваннях. Уоллас, Углубленный курс грамматики греческого языка. 394-395.

68 BDAG. 604-605.

69 Стронг, Библейская Симфония. 3077.

70 BDAG. 60-61.

71 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 646.

72 BDAG. 473.

73 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 646.

74 Описуючи емоційний стан дарувальника, того, хто добровільно віддає свої фінанси на службу святим, лексикон BDAG описує його як того, хто робить це із радістю. Дослівно: «тот, кто веселится». 259.

75 Стронг, «Библейская Симфония, 0025.

76 GreekNT Explorer версия: 0.6.98, 27 января, 2008, електронный текст.

77 Уоллас, Углубленный курс грамматики греческого языка. 392.

78 Жан Кальвин, Толкование на Второе Послание апостола Павла к Коринфянам, Минск; «Минская фабрика цветной печати», 2008, 154.

79 Стронг, Библейская Симфония. 2129

80 Алексеев. Подстрочник, 1095.

81 BDAG. 408.

82 BDAG, 824.

83 John MacArthur, New Testament commentary, Second Chorinthians, Chicago, 2003. 309.

84 BDAG. 865.

85 MacArthur, New Testament commentary, Second Chorinthians. 314.

86 Прийменник ἐκ, котрий використовується виключно з родовим відмінком, в основному має значення «із» та «від». Та в даному тексті прийменник ἐκ вказує на причину, котрою не має керуватися християнин при матеріальних пожертвуваннях. Уоллас. Углубленный курс грамматики греческого языка. 394-395.

87 Кальвин, Толкование на Второе Послание апостола Павла к Коринфянам, 157.

88 Кальвин, Толкование на Второе Послание апостола Павла к Коринфянам, 157

89 Бусел Великий тлумачний словник української мови. 208.

90 Роджерс-младший и Роджерс ІІІ, Ключ, 646.

91 BDAG. 473.

92 Aland, GNT, 2 Cor. 9:7.

93 Джейк Барнет, Богатство начинается с Бога. Библейское учение о собственности, Санкт-Петербург, «Мирт», 1997. 213.

94 Кальвин, Толкование на Второе Послание апостола Павла к Коринфянам,157.